Голодомор 1932-1933 років – одна з найтрагічніших подій за всю історію нашої країни. Пам'ять жертв Голодомору вшановують щороку в четверту суботу листопада.

З Днем Гідності і Свободи,

Шановні колеги!!!

Вітаю Вас з Днем Гідності і Свободи, бажаю здоров’я та наснаги, добробуту та мирного неба.

Гідність – це одна з найнеобхідніших якостей людини. Людина, сповнена почуття власної гідності, завжди посяде достойне місце в суспільстві, а народ, який плекає у собі національну гідність, буде знаний і шанований у світі.

У День Гідності та Свободи ми низько вклоняємося всім захисникам української державності, подвигу загиблих патріотів, які пішли у вічність заради нашого з вами майбутнього. Давайте будемо гідними нащадками борців за свободу України та разом розбудовуватимемо сильне демократичне суспільство, в якому на всіх рівнях дотримуватимуться ідеалів справедливості, пануватиме закон і порядок.

Слава Україні!

День української писемності та мови

      

     У День української писемності та мови згадують автора "Повісті  минулих літ" і пишуть загальнонаціональний диктант День української писемності та мови в Україні (9 листопада) святкується щорічно, починаючи з 1997 року, Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» 

   9 листопада також відзначається церковне свято - день пам'яті преподобного Нестора Літописця, який стояв біля витоків української писемності, був послідовником Кирила і Мефодія, а також першим істориком Київської Русі.

 Історія української писемності та її основоположника День писемності та мови в Україні не випадково відзначають у свято вшанування пам'яті автора "Повісті минулих літ", адже саме преподобного Нестора вважають "батьком української словесності". Сенсом всього його життя була книжкова справа. У 17 років Нестор прийшов до Києво-Печерської Лаври послушником. На початку XII століття він створив літопис, в якому охопив події, починаючи від біблійних часів і до XI століття. Його написання зайняло близько 20 років. На жаль, первісна редакція "Повісті" загублена, і до наших днів дійшли тільки перероблені її видання.

      Нестор також був автором писань про житіє Бориса і Гліба, Феодосія Печерського. Помер літописець в 1114 році і був канонізований церквою в лику Преподобного. На сьогоднішній день ведуться дослідження походження української писемності. Існує версія, що на території України було кілька її варіантів. У Північному Причорномор'ї користувалися абеткою, схожою на грецьку та латину, а в східних регіонах - значками сарматів , які мали схожість з грузинської азбукою. У древніх слов'ян існувало одночасно дві абетки - кирилиця і глаголиця. При цьому дослідники вважають, що кирилична абетка, яка використовується більшістю слов'янських народів, була створена на основі глаголиці і грецьких симоволів. Глаголиця до сих пір не має аналогів. Імовірно глаголиця була придумана слов'янським просвітителем Кирилом Філософом, для запису богослужбових текстів. Стародавні "Київські листки" X століття також були написані глаголицею.

     Сучасна літературна українська мова з'явилася у XVIII столітті. Першим твором, написаним з її використанням, вважається "Енеїда" І.П. Котляревського. Остаточно закріпив розмовну українську в літературних творах поет Т.Г. Шевченко.

   День української писемності та мови: як відзначають 

     З давніх-давен 9 листопада (в сучасний День писемності та мови в Україні) батьки віддавали дітей в школу, потім йшли до церкви, ставили свічку перед образом Нестора Літописця і молилися, щоб він допоміг дитині в навчанні. В даний час на День писемності та мови проводяться тематичні заходи в освітніх установах, вшановують українців, які вносять вклад у популяризацію мови, нагороджують українські видавництва. Також, починаючи з 2000 року, на національному радіо проводиться диктант для всіх бажаючих перевірити свої знання української.

Джерело

100 років боротьби

    Українська революція 1917–1921 років розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Російську імперію у березні 1917-го. Ключовим її рушієм був український народ і його політична еліта, що еволюціонувала від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення власної державної незалежності.

Революція була явищем загальноукраїнським. У всіх регіонах розвивався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася культура.

Цікаво, що термін “Українська революція” був уведений в обіг самими учасниками подій. Це визначення є в працях Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Дмитра Дорошенка та інших діячів доби. Радянська історіографія старанно викорінювала цю дефініцію та поширювала свої поняття – “Велика Жовтнева соціалістична революція” та “Громадянська війна”. Усе, що не вписувалося в рамки “генеральної лінії партії”, подавалося як “контрреволюційне” та “буржуазне”. Проте, тим часом українські історики в діаспорі досліджували Українську революцію 1917–1921 років. Їх роботу продовжили вітчизняні науковці в незалежній Україні.

Етапи революції 1917–1921 років

• березень 1917 – квітень 1918. Утворення та діяльність Української Центральної Ради, проголошення її Універсалів;
• 29 квітня – 14 грудня 1918. Правління гетьмана Павла Скоропадського;
• грудень 1918 – листопад 1921.  Встановлення влади Директорії УНР, розгортання та придушення масштабного повстанського руху.

Доба Української Центральної Ради (березень 1917–квітень 1918)

Перший етап Української революції розпочався відразу після перемоги російської Лютневої революції у Петрограді. В цей час у Києві було створено  національний представницький орган – Українську Центральну Раду (УЦР). Після Всеукраїнського національного конгресу вона з київської організації перетворилася на загальноукраїнську.

У І Універсалі УЦР заявила про політичну мету – здобуття української автономії у складі демократичної федеративної Російської республіки. Автономна Україна мала включати території, де українці становлять більшість населення.

ІІ Універсалом Центральної Ради утворено виконавчий орган влади – Генеральний Секретаріат.

У багатьох містах колишньої імперії відбувалося українське національне піднесення. Українці, що входили до частини Російської імператорської армії та Російського імператорського флоту, збиралися на мітинги, “українізувалися” та визнавали УЦР.

Після захоплення в Петрограді влади більшовиками надії на демократичний устрій Росії поступово розвіялися.

ІІІ Універсалом УЦР проголосила Українську Народну Республіку (УНР). Майже відразу вона зазнала більшовицької агресії з боку Росії. У розпалі бойових дій УЦР проголосила незалежність УНР (ІV Універсал). Незважаючи на героїзм під Крутами та в інших нерівних боях, українські війська відступили. УНР уклала перший в новітній історії України міжнародний договір у Бресті. Дипломатичне визнання та військова допомога Центральних держав зміцнили УНР і дали змогу відвоювати окуповані більшовиками території.

Доба Гетьманату (квітень–грудень 1918)

Здобувши владу, гетьман Павло Скоропадський скористався нетривалим мирним періодом для зміцнення основ української державності. В період Гетьманату була розбудована дієва регіональна адміністрація. Вона контролювала найбільшу за весь час Української революції в територію, а також вела перемовини про входження до складу Української Держави Криму та Кубані. Українська Держава була визнана 30 країнами.

За гетьмана в Україні було відкрито Кам’янець-Подільський університет, засновано Академію наук, закладено основи Української автокефальної православної церкви, здійснено інші важливі починання. Амбітна військова реформа не була завершена через несприятливу зовнішню та внутрішньополітичну ситуацію. Здобутками державотворення періоду Гетьманату скористалася відновлена УНР.

Доба Директорії (грудень 1918–листопад 1921)

Директорія відновила республіканський лад і демократичне правління в Україні. Акт Злуки Української Народної Республіки із Західно-Українською Народною Республікою (ЗУНР) засвідчив волю українського народу до Соборності. Скликаний Директорією Трудовий конгрес, забезпечив широку представницьку основу української влади. У Паризькій мирній конференції, де вирішувалася доля учасників Першої світової війни, взяла участь українська делегація.

Увесь цей період УНР вела важкі бої за незалежність і територіальну цілісність. Разом із Галицькою армією, Армія УНР демонструвала героїзм і не капітулювала навіть тоді, коли під українським прапором залишалися кілька невеликих повітів. Контрнаступи березня 1919-го, Офензива на Київ–Одесу, Перший Зимовий похід засвідчили волю українців до боротьби. Укладання Варшавської угоди заклало фундамент тривалого українсько-польського альянсу і надало примарний шанс на перемогу навесні 1920 року. Проте навіть кинуті союзником напризволяще  українські вояки не полишали спроб закріпитися на рідних землях. До листопада 1921 року тривав масовий повстанський рух.

Джерело