Козацтво крізь віки
Про козацький устрій на Запорізькій Січі. Один день з життя Січі
Герб Запорізької Січі
Про одяг і озброєння козака
Про одяг і озброєння козака
ПРО СЛОВО КОЗАК
Вперше термін «козак» згадано у Початковій монгольській хроніці в 1240 році. У 14 ст. цей термін вміщено в словник половецької мови (Кодекс Куманікус) і в додаток грецького збірника житій святих. Найперша згадка про козаків в Західній Європі зустрічається в генуезькій хроніці за 1474 рік. Перша в історії офіційна згадка про дії козаків на морі й офіційна згадка про запорізьких козаків узагалі — 1492 рік, коли запорожці атакували турецьку військово-морську галеру під Тягинею, про це йдеться у листі великого князя Олександра до хана Менґлі I Ґерая.
На сьогоднійшній день є 2 найбільш ймовірні версії походження слова - Козак:
1) Від половецького «Cosac» — «варта», «чота», «легконав'ючений ». Зустрічається в «Codex cumanicus».
Першу спробу наукового пояснення слова козак зробив Д.І.Яворницький, який писав: «Вчені мовознавці у слові« козак », або повніше« кайсак », бачать два слова: «кай»- легко і «сак» - в'юк, тобто легконав'ючений.
Можливо, це і буде основою для запровадження нової версії про походження козаків із залишку війська (орди) Тартарії. Частина орди, після розпаду Тартарії, залишилась без роботи і пересилалась до кордонів Європи, де наймалась на військову службу.
Таким чином і поняття, і назва слова «козак» вперше зустрічається в Середній Азії, звідки воно, очевидно, перейшло на Русь. Перейти же в землі Русі воно могло тільки з приходом в неї тюрко-татар, на що вказує і та обставина, що до появи тюрко-татар на Русі в жодному списку літописів не зустрічається слово «козак».
2) Від кримсько-татарського або тюркського «Qazaq» — «вільна людина», «авантюрист», «шукач пригод», «найманець».
«Тюркське за походженням слово« козак »означало вільних, незалежних від пана людей, які ... населяли безлюдні окраїни».
Ця теорія, ще називається - "Уходницька" — козаки сформувалися на основі промислових ватаг представників різних станів, що йшли на сезонні промисли в Причорноморські й Прикаспійські степи. Значну частину уходників становили селяни-втікачі з Литви, Польщі та Московії, через що уходницьку теорію також називають утікацькою. Для оборони від татар уходники брали з собою зброю, організовувалися у збройні загони. Ця теорія є панівною в радянській й пострадянській історіографії.
===================================================================
ПРО КОЗАЦЬКОГО ЧУБА
Чуприна - старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (переважно у козаків);
Назва «оселедець» пішла від Катерини ІІ відомою своєю неприязню до козаків, так вона називала їхню традиційну зачіску.
Назва "хохол" - суто кацапська, які навіть і не підозрюють, що саме хохол це шляхетний воїн!
Не всім дозволялося носити чуприну, котра була своєрідною відзнакою лицарського стану. Причому варто зауважити, що чуприну (оселедець) просто так не можна було собі вистригти. Тільки після посвяти у козаки (після першого бою, першого морського походу та складних іспитів) дозволялося воїнові голити голову, залишаючи чуприну. Чуприни заборонялося носити джурам, селянам-втікачам, недосвідченим воякам, брехунам, боягузам, злодіям, ошуканцям. Позбавити чуприни козака вважалося найбільшою ганьбою. Про надзвичайно високий статус цієї зачіски у запорожців свідчить і суворо регламентований спосіб носіння чуприни, закрученої саме за ліве вухо.
„Чуприну неодмінно носили за лівим вухом, як усі відзнаки і нагороди,— пояснював колишній запорожець Антін Головатий великому князеві Костянтину Павловичу, — шаблю, шпагу, ордени та ін. носять зліва, то й чуприну, як знак завзятого і відважного козака, слід також носити зліва".
Можливо, ще в дохристиянські роки вірили в шосту чакру людини, яка має дві пелюстки (дві повіки) і міститься між бровами, "третє око", а сьома чакра людини знаходиться на тім'ї голови і має тисячу пелюсток (наша чуприна). У верхній короні-чакрі безконечно розкриваються пелюстки, і таке ж відбувається в наших мінливих, енергетично-поновлюючих косах.
За легендою козак не дарма відрощував собі оселедець (чуб) - саме із - за нього змилостивившийся Господь все - таки витягне козака з пекельного полум'я.
Як не дивно, але чуби носили і литовці і поляки... Та якщо розібратись чуб зустрічається майже у всіх народів, окрім москалів.
ВИДАТНІ КОЗАКИ: ІВАН СІРКО
"Все гине - слава не поляже." (Т.Шевченко)
Курган на околиці Копуловки, де був перепохований прах легендарного кошового
ВІРШІ ПРО КОЗАКІВ
ПРО КОЗАКІВ
В сиву-сиву давнину Козаки йшли на війну, Бо на рідну Україну Сунулися без упину Ляхи, турки та татари, Москалі та яничари. Щоб палить сади і хати, Щоб людей в неволю гнати. Козаки скликають раду : - Не буде ворогу пощади ! Вірні коні рвуться в битву, Крешуть іскри з-під копита. За чарівний спів дівочий, За спокійні дні та ночі – Шаблі весело дзвенять, Вражі голови летять. І на морі, і в степах Наганяли вони страх, Бо найкращі вояки – Запорозькі козаки ! І не буде переводу Українському народу Доки із глибин сторіч Долина козацький клич.
ГЕЙ, КОЗАЧЕ - КОЗАЧЕНЬКО
Гей, козаче – козаченько, Тай хоробре серденько, Ой, міцні в нього руки – Ворогам для науки! Як козак засміється – Ворог з остраху трясеться, Як козак заспіває – Вороги чимдуж тікають! Як козак затанцює – Увесь світ його чує, Зелен-дубе розвивайся, Гей душа, розкриляйся! А душі тільки й треба – Степ широкий та небо, Під сідлом коник чалий, Побратим не лукавий. Гей, гуляти-воювати Знов поїдемо брате, Не топтали щоб чужинці Наші землі українські! Там чи смерть, чи життя - Нам не буде забуття! Якщо голови складемо – У піснях доживемо!
(Яна Яковенко)
ПОБРАТИМИ
Ой Махмуде, чорний, бородатий!
Ти, либонь, на розум небагатий: Між невільниками ходиш стиха, А не бачиш коло себе лиха. Бо не чуть тобі, як опівночі Веслярі приковані шепочуть. Що один із них — козак із Січі, А другий — Іван — козак із Дону. Вже Івану смерть глядить у вічі: Не втекти, не вирватись додому! Ледве руки зводить він закуті, До кісток сирицею обдерті: — Побратиме,— шепотить Васюті,— Хай хоч ти врятуєшся від смерті! Я ключа ховаю у лахманах: Відірвав у турчина од в'язки. Одмикай, як здужаєш, кайдани Та проси, козаче, в моря ласки! Може, ще й поп'єш з Дніпра водиці, А мені уже не пити з Дону...— Вщухли в хмарах білі блискавиці, Щось у хвилю хлюпнуло солону.
КОЗАКИ
То не гуси налетіли в плавні,
Не лебідки білі заячали — То човнами козаки преславні З синього дніпрового лиману У широке море випливали. Вже ген-ген залишився Уже й хвиля хвилю перебила. За човнами плескоту не чути, Тільки весла зводяться, мов крила. Кошовий в поході отаманить, Козакам гукає на помості: — Струсонем за бороду султана! У Царгород завітаєм в гості! Там гуляйте, братчики, до рана: Хоч і трон з короною виносьте! А чого попереду стерничий Поглядає пильно з-під долоні? Чути — чайки жалібно кигичуть: Щось у морі мріється на всонні. Враз байдак за хвилею полинув, Веслярі ударили щосили. Підпливли, побачили: людина! Десятьма руками підхопили. Не питали, зразу догадались: «Це ж утік з неволі, неборака!» Козаку в кайданах не стогналось, А отут не витримав — заплакав. Ворухнув закляклими руками, Де від пут лишились чорні рани. ...І мов грім загув над байдаками: — Отаке нам чинять басурмани! Як над братом стерпіти наругу — Краще не вертатися додому! — А веди нас, батьку, на катюгу! Козаки гукають кошовому. Кошовий похмурим оком глянув І махнув правицею без слова. ...Та й помчали розбивать кайдани! Тільки хвиля стелеться шовкова...
***
Гуртувавсь тут різний люд -
від писак аж до приблуд.
Та як опинився тут, понад все шануй статут...
Сей статут - законів звід:
Рівні в нім і внук і дід, Старшина і отаман, Осаула і гетьман, Полковники, кошові, Джури, слуги судові...
Тут карали дуже строго
Неповагу до старого Та образу новаків - Джур - майбутніх козаків.
(Уривок з вірша О.Ганущака
«Як козаки Львів боронили»)
|
Немає коментарів:
Дописати коментар